Українець, людина - поняття ідентичні

Для мене українець і людина - поняття ідентичні і нероздільні. Тому, як завжди, буду стрибати вниз головою з найвищої хвилі, бодай торкнуся трохи дна не вивернувши шиї. 

Жоден, на мій особистий погляд,  представник Народу не має право бити себе в груди і з гордістю (якщо не з шовіністської люттю в очах) називати себе яскравим представником того чи іншого народу. Сподіваюсь не засудите в зарозумілості і банальності.

Тому хочу розтлумачити, що для мене означає бути українцем, чи то пак, людиною.

     Людина (з абзацу, з нового рядка і з Великої літери) - це любов до себе, як до частки  Всесвіту, а значить і любов до природи і її прекрасних невід'ємностей. Якщо ти любиш себе, люби і те що дарує тобі життя, що в тобі підтримує дух і енергію, що тебе надихає і вводить у стан екстазу. При цьому не забувай триматися принципу Золотої Середини, бо не можна любити занадто, бездумно. Любов - це не голі емоціїї, а ще і розуміння, логіка. Любов - це комплексна структура. Занадто любові -  надлишок породжує збочення. Замало любові - страх і комлекси. Це як ліки - чим більше доза - то вже отрута, доза мала - ефекту нуль.

Для мене отрута нашого суспільства - то є невгамовна жага до влади, до матерільних цінностей, руйнування і "бєзпредел абсолютної свободи (безвідповідальність за брудні вчинки)" - відкидаючи духовну сутність і красу життя.

Отрута для мене - то є зашореність і банальність нашого мислення, навіяна владою багатьох поколінь. Я вам скажу: "всі люди - брати"  - Банальність. Я вам скажу: "всі люди - високодуховні енергетичні створіння" - Банальність, брєд сумашедшего езотеріка - "о, вже викликав на пару слів більше "цікавих" відгуків" :-). Я вам вигукну востаннє: "Ми є (силою бажання Спостерігача) -бескінечна кількість квантів зібраних до купи і об'єднаних у складний біологічний механізм, що працює за одвічним принципом дуальності в гармонійному процессі, відображенному як у будові Всесвіту, так (я впевнений) і в структурі "струн", що теоретично є найменшим проявом і творчою силою життя-енергії" - Спочитку тиша, потім гигикання в десь в середніх рядах сірої маси, а далі вигуки: "це вже псевдо-наукова маячня" - і полетіли в оратора каміння, або, ще гірше, гнилі помідори.

Але ж є спосіб з отрути екстрагувати ліки!

І от зараз, з затамованим подихом, торкаючись лобом холодного піску океану антиутопії, хочеться, щоби ми, українці, почали себе для початку ПОВАЖАТИ (потім любити), щоби нас почали поважати і інші народи. 

Поважати себе - не значить надувати щоки, бризкати слиною, і величаво підноситися над іншими.

Поважати себе - це сумлінно працювати задля свого добробуту, добробуту своєї сім'ї, і добробуту свого народу, а незгодом і всього людства.

Поважати себе - це позбуватися невігластва і безкультур'я - жити навчаючись і навчати інших за запитом.

Поважати себе - жити, не роблячи шкоди іншому... слухати себе і природу, і намагатися гармоніювати з нею. 

От, що для мене  означає бути людиною-українцем! 

В довершення ж хочу сказати, що я люблю Україну і вірю (і щасливий цим) що з українских терен, народиться з плодовитого "чорнозему", і помандрує по світу дитя світлої ідеї, слова істини, цілющої думки і дасть ліки хворому і кволому людству задля його зцілення і звеличення.