Що означає бути українцем? Просте питання, але зі складною відповіддю. Формально відповідь має бути універсальною. Дайте визначення «що значить бути поляком чи грузином», лише замість слів «грузинський» та «польський» підставте «український».

Будь-який поляк вам скаже, що бути поляком означає вважати своєю батьківщиною Польщу, а польську мову та культуру своєю рідною, та відповідно ставитись до них. Батьківщину – любити та захищати, мовою говорити, а культуру берегти, споживати та розвивати. Але чи багато українців мають таке ж ставлення? На жаль, більшість наших громадян не те що не люблять чи не розвивають українське – в кращому випадку «просто» соромляться цього. Зазвичай – зневажають та ненавидять.

Вони здатні називати себе «українськими» лише в сполученні зі словом «громадяни». І, звичайно, не через бажання бути ними, а тому що так склалось. Опинились не в тому місці, не в той час.

Не хочу пояснювати, чому так склалось. Чому люди не поважають самі ж себе, своїх батьків, рідних, друзів. Хто задавав це питання собі, вже мав би знайти відповідь.

Я завжди пишалася, що я українка. Про вроду українських жінок ходять легенди чи не по всьому світу. Я люблю свою рідну мову, вона вийнятково милозвучна,  ніжна та м'яка. Така мова могла виникнути лише у виключно гармонійному соціумі. Українці мали шанси на створення країни-мрії, своєрідної утопії. Але , на жаль, українці не одні в цілому світі. Паралельно утворювалися агресивні войовничі держави, що прагнули світової влади.Так вже склалося, що майже всі миролюбиві націі опинилися в полоні хижаків, і Україна не стала вийнятком. Та попри все, мова, яка століттями не мала умов для свого розвитку, відродилася, зазвучала в устах нового покоління, вилилася на папері неймовірно талановитих українських письменників.