Чесно кажучи, прямуючи до будівлі суду, що заховалася поблизу Львівської площі, на вулиці з милозвучною назвою Смірнова-Ласточкіна, ми розраховували на масований червоний шабаш з похмуро-дитячими виразами облич учасників, як і личить справжнім піонерами. Однак чи то наші піонери вирішили того дня виспатись, чи то (у що ми більш схильні вірити) відповідні органи попросили провідників цього престарілого племені не здіймати надмірного галасу, а чи то пристрасні ленінці кінець-кінцем побачили безперспективність своєї нафталінової боротьби в Україні (хотілось би вірити), але шабашу не було. 

У п’ятницю, 09 жовтня о 9 год.00 хв. в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва (вул. Смірнова-Ласточкіна, 10-б) відбудеться судове засідання за скаргою адвоката на постанову про порушення кримінальної справи щодо Миколи Коханівського, Андрія Тарасенка, Олександра Задорожного, Івана Срібного та Богдана Франта, які звинувачуються у пошкодженні пам’ятника Леніну на Бесарабці.

Я належу до людей, яких можна назвати інтуїтивними критиками. Коли йдеться про певне культурне явище, моя думка часто формується ще до того, як я познайомлюся з ним особисто, скажімо прочитавши книжку або переглянувши фільм. Так було, наприклад, із «Матрицею», і я й досі, попри всі технічні витребеньки, вважаю трилогію братів Вачовскі нью-ейджівським кіберпанком для бідних “goingglobal”. Щось схоже трапилося і з сайтом однокласніки.ру, коли весною 2008 всі київські офіси, вулиці та фудкорти раптом загули про цей проект. На категоричну заяву, що це пошлятина, колега ображеним голосом попросив пояснити мою безапеляційність. Після спроби взагалі нічого не пояснювати я, звісно, сказав, що мені бридко, коли капіталізм починає заробляти на шмарклях. Але насправді все було visa versa.

Нещодавно в Україні відбулося дві резонансні події, відлуння яких ми напевне не раз ще почуємо впродовж наступних місяців. 16 червня за нез’ясованих обставин у Кіровоградській області загинув Валерій Олійник. Як стає все очевиднішим, хоча їхню вину ще не було доведено у суді, вбивцями чоловіка виявилися тепер вже екс-депутат Верховної Ради України Віктор Лозінський та його місцеві друзі-високопосадовці. А за два тижні, 30 червня, на світанку групою молодих активістів був демонстративно пошкоджений пам’ятник Лєніну на Хрещатику.