Офіційний відбріхувач "голубих" Ганна Герман сьогодні видала просто геніальне пояснення зниження статусу України у рейтингу Freedom House з "вільної країни" до "частково вільної". Пояснення це просте як двері. Виявляється, американці просто підійшли до нашої країни упереджено та використовували однобічну інфомацію. Що ж, те, що американці можуть бути однобічними і використовувати подвійні стандарти, коли їм це вигідно, ми всі добре знаємо. Але не потрібно бути Freedom House, щоб засвідчити очевидне: за останній рік свободи в нашій країні стало значно менше. Хоча поки, слава богу, не так мало, як хотілося б певним синьо-білим персонажам на печерських пагорбах. 

«Ця влада заїбала», приблизно так написали у своїй записці невідомі, які підірвали сьогодні в Макіївці Донецької області дві бомби. Вже самі ці слова свідчать, що їхній вчинок має більше значення, аніж банальне «вимагатєльство» та бандитизм, як хоче переконати нас міністр Юрій Бойко. Тут ідеться про набагато ширше та системніше розчарування нинішньою «українською» владою, яке, як свідчить географія цього злочину, далеко не обмежується націоналістами Галичини.  Ця влада й справді встигла вже багатьох заїбати, і не в останню чергу тих людей, які проти всіх можливих здорових глуздів чомусь вирішили, що цинічна банда криміналізованого олігархату, чиї шкарпетки коштують більше, аніж трудяга-шахтар заробляє за місяць, «покращить їх життя вже сьогодні».

Результати останнього опитування громадської думки щодо підтримки тих чи інших політичних партій, проведеного Центром Разумкова і оприлюдненого тижневиком «Дзеркало тижня», водночас радують і розчаровують. Радують тим, що за останні пів року, провадячи грабіжницьку, антисуспільну та безвідповідальну політику, регіонали встигли втратити підтримку 12,5 відсотків українських громадян. Ще більше радує те, що значно збільшилася кількість людей, які свідомо не підтримують жодної партії і готові голосувати «проти всіх». Таких зараз в Україні – 12,2 відсотка, що в принципі ще нічого не означає, але може, наприклад, означати те, що ці люди мають свою незалежну позицію, втомилися від проституційної політики більшості партій і готові підтримати справді відповідальну політичну силу, якщо така раптом, з доброго дива, з’явиться в нашій країні.

Як у людини, яка трохи цікавиться психоаналізом і навіть намагається щось там перекладати із не дуже далеких від психоаналізу авторів, у мене просто не могло не бути своєї власної думки, як писати прізвище засновника психоаналітичного вчення Зигмунда Фройда. Ясно, що, як людина інтелектуально вихована на англомовній лектурі, я завжди віддавав перевагу "ой", а не "ей". Але днями я надибав у мережі статтю Вадима Менжуліна, яка змусила мене засумніватися. Головний аргумент пана Вадима полягає в тому, що Фройд за своєю ідентичністю був швидше євреєм, аніж австрійським німцем, а тому за основу транслітерації його прізвища ми маємо взяти його звучання не німецькою мовою, а мовою їдиш. На їдиш, як стверджує Вадим, це прізвище звучить як Фрейд. Аргумент вагомий і доволі переконливий. Все ж я залишуся при своїй попередній практиці, поки мене не переконають, що саме так це прізвище звучало в устах самого Фройда та його родини і близьких знайомих.

Зізнаюся, у мої студентські роки я не вирізнявся особливою стараністю або трудовою дисципліною. З переважно успішно закошеного мною курсу з філософії мені запам'яталося, хіба, запропоноване одним зі, здається, екзистенціалістів розрізнення між "свободою від чогось" та "свободою для чогось". Сьогодні, у 18-ту річницю незалежності України мені не приходить у голову краще побажання нашій молодій країні. Нехай зі настанням повноліття, яке дарує такі сумнівні привілеї як можливість вільно впиватися алкоголем та легально купувати собі цигарки, її незалежність нарешті відмовиться від істеричного "від", і спроможеться на зріле "для". З Днем Незалежності усіх! Вітаю!

Коли Андрій Федорів опублікував на своєму блозі один з перших оглядів катастрофічної рекламної кампані пана Яценюка, я мав необежерність, залишивши коментар, підписатися на оповіщення про коментарі інших відвідувачів. У наступні тиждень-два ця маленька галочка перетворилася на справжню спам-атаку: щодня я отримував по 10-15 оповіщень, і правду кажучи, ще інколи отримую одне-два на день, хоча посту уже кілька тижнів. Наразі загальна кількість коментарів небезпечно наблизилась до ста. Їх 98, при чому 98% із них російською мовою.