Цією публікацією Провід ініціює новий розділ, що отримав назву «Розмови». Тут я буду публікувати інтерв’ю з цікавими, але маловідомими для більшості читачів персонажами, які мають відношення до сучасного українського культурного та суспільного життя. Розпочинаєм ми із розмови з особою, яку у мережі найчастіше можна зустріти під ніком giggs або giggster.

Загалом, як помітили наші постійні читачі (сподіваюсь є й такі), Провід не схильний писати про інші блоги (специфіка у нас трохи інша). Але про один блог не написати я просто не можу. Заглянувши сьогодні у Google Analytics, я зі здивуванням помітив серед найбільших трафікогенераторів блог ragu.li. І досі не знаю, як так трапилось, але це дало мені хороший привід заглянути на цей блог (куди я колись вже прольотом заглядав). Що я можу сказати, блог подобається всім (окрім дизайну, але в цьому напевне був свій концепт і спроба відійти від веб-гламуру). Чого варті хоча б заголвок "Элегантность сама от нее без ума" чи комент "вона пройшла тяжолий путь від сперматозоїда до півіци".

Микола Хвильовий належав до найгучніших творців своєї генерації. Пізніше, після 1933 року, Хвильовий був чи не найбільш забороненим українським автором, а ще за який час, вже в епоху пізньої перебудови, він став чи не найгучніше реабілітованим письменником України. І попри все, навіть сьогодні, я б відніс Хвильвого до авторів, творчівсть та думка яких так і не була до кінця з'ясованою і належно поцінованою, а заразом до письменників, які, як ніхто інший, є актуальними для нашої країни сьогодні. Саме тому мені було крайнє приємно побачити аж дві надзвичайно оригінальних книжки, які прозірливо і творчо продовжують діалог з класиком - "Полювання на Вальдшнепа. Розсекречений Микола Хвильовий" та "Сокіл Артем. Аглая. Хвильовий Микола. Вальдшнепи".

Справді хороші речі завжди вимагають свого власного місця і часу. Кажуть, колись давно, ще у до-жжшну епоху і задовго до повноприводного web 2.0, що запанував тут віднедавна, у просторах українського інтернету існував проект, який вже містив у зародку основні риси, які ми сьогодні асоціюємо із соціальними медіями. А ще кажуть, що присвячений він був літературі, розуміючи твір як текст, автора як нік та читачів як співавторів, а саму літературу як форму взаємодії творчих особистостей. І, накінець, стверджують, що біля витоків усього цього неподобства стояла багатолика віртуальна істота, яку ще й сьогодні можна інколи зустріти у інтернетрях під ім'ям giggster...

Наступний текст - це моя спроба сте(р)оретизувати цей феномен, з яким мені колись довелось на короткий час познайомитись особисто. Стаття була вперше надрукована часописом "Критика"