Голубіють води; рослини віддають рожевим; такий милий оку вечір

Люди виходять на прогулянки; знатні дами виходять на прогулянки

а позаду них прогулюються дамочки.

Цей уривок – частина розділу з книги Жижека «Крихкий абсолют». За допомогою аналізу картини «Походження світу» Гюстава Курбе, французького маляра ХІХ століття та одного з лідерів реалістичного живопису того часу, Жижек намагається описати розрив, який відділяє реалістичний живопис та модернізм.

За висловом Жака Лакана, божевільним є не тільки дурень, який думає, що він король, але й король, який вважає, що він король. Перефразувавши цю лаканівську формулу у відношенні до мистецтва, ми отримаємо твердження, що не лише звичайний щоденний, чи навіть недостойний, об’єкт, на зразок скандального пісуара Дюшама, є божевільним у своїх претензіях на статус об’єкта мистецтва, але й власне мистецький об’єкт є не менш божевільним, заявляючи про свою мистецьку приналежність.

Мистецтво набуває свого піднесеного статусу не завдяки якимсь своїм особливим внутрішнім якостям, а виключно завдяки тому місцю, яке воно займає у соціо-ідеологічній структурі суспільства. Саме це має на увазі Жак Лакан, коли він заявляє, що мистецтво – це в остаточному рахуку піднесення звичайного буденного об’єкта до статусу недосяжної Речі. І реді-мейд Дюшама "Фонтан" є цьому зразковим прикладом.

Що таке українська література? Здається, це питання лежить в самій основі будь-якого розуміння модерного національного українського проекту. Нижче я пропоную кілька тез, які, як я вважаю, допоможуть нам дати на це запитання  чіткішу відповідь.

Література – це не сукупність текстів і письменників, а суспільна інституція, яка може виконувати дуже різні соціальні функції.

Норвезький художник Одд Нердрум є одним із найвизначніших митців століття. Правда, як зауважують його критики, йдеться аж ніяк не про наш час, а про століття сімнадцяте. Завдяки своїй прихильності до техніки Старих Майстрів, Нердрум став одним із найконтроверсійніших митців сучасності. Своїми роботами він поставив під сумнів більшість домінуючих уявлень про мистецтво і, особливо, модерністську догму, ніби художник здатний справді творити, лише повернувшись спиною до минулого.

Модернізм помер, скаже вам хтось. Нехай, однак його спадщина все одно варта того, щоб її не забути. Особливо в нашій країні з її викривленою та запізнілою модернізацією, яка, здається, зумисне взяла від модерності все найгірше, позбавивши водночас суб'єктів усіх її солодких плодів. І сьогодні ми як учні, залишені на другий рік, змушені знову розпочинати вже, здавалося б, давно засвоєні уроки. Отже, почнемо - підручник перший...

Маршал Берман є професором урбаністики та політичної теорії Нью-йоркського університету. У своїй найвідомішій книзі „Вся твердь тане в небеса”, виданій у 1982 році, він здійснив спробу вдумливої реінтерпретації, а заразом і захисту модерності в час, коли багато теоретиків вже проголосили завершення модерної епохи. Ключем до авторового розуміння того нового досвіду, з яким європейські суспільства зіткнулися від початку ХІХ віку, може слугувати назва книги, що є прямою цитатою з „Комуністичного маніфесту” Карла Маркса.