кінематограф

Путівник ідеологією для збоченця

Думаю, кожен шанувальник Жижека хоча б раз переглянув "Путівник кінематографом для збоченця" Софі Фінес. Фільм 2006-го року, головну роль в якому зіграв Славой Жижек, можна по праву вважати креш-курсом з лаканіанського  кінематографічного тлумачення. Якщо ви бачили цей фільм і він вам сподобався, то в мене для вас гарна новина - нещодавно завершилися зйомки своєрідного сіквелу до "Путівника" з майже ідентичною назвою "Путівник ідеологією для збоченця". Режисером картини, як і попереднього разу, виступила Софі, в ролі наратора-тлумача - Славой Жижек. Знову ж таки, як і попереднього разу, головним матеріалом, за допомогою якого Жижек викладає свої теорії, є фільми - від "Таксиста" до "Звуків музики". Зі своєї обмеженої перспективи наважуся припустити, що новий реліз від парочки Фінес-Жижек не дотягне до рівня свого попередника.

«Вор»: проблема тоталітарного батьківства. Одинадцятий жижекіанський урок

З любов’ю нашого народу до дешевих російських серіалів та трохи дорожчих драм, чи не кожна поїздка додому в маршрутному таксі перетворюється для мене на своєрідні film studies. Не була винятком і моя остання на сьогодні мандрівка перед Новим роком, а об’єктом тлумачення на цей раз виявилась кримінальна драма Павла Чухрая «Вор» - фільм, який продовжував кілька днів дивувати мене своїм відверто-неприкритим зображенням спадковості між сучасною Росією та сталінським тоталітаризмом, аж поки я не довідався, що я таки не помилився – картину було знято ще далекого 1997-го. На мою думку, у путінській та постпутінській Росії такий фільм був би майже неможливим.

Свіжак. Про те, як я сходив у "Є", і що з того вийшло

Напевне кожному книгоману відоме це відчуття - цілком неочікувано натрапити на книгу, яку не лише не збирався купляти, але й не сподівався побачити. За всім відомих обставин нашого книговидання, українському книгоману це відчуття знайоме в рази краще, хоча й переживати його доводиться не так вже й часто. Як людині, яка не стільки пильно, скільки влучно слідкує за видавничими новинками, мені рідко коли випадає дивуватися тому, що я бачу на полицях. Втім сьогодні, під час свого нальоту на книгарню "Є", я таки був здивований. Приємно. Нижче подаю список того, що я купив, а також того, що тримав у руках, але відклав на майбутнє. Може він наштовхне вас на власні лектурні ідеї.

Що я купив:

Насолоджуйся своєю бійкою! «Бійцівський клуб» як симптом мережевого суспільства

Фільм «Бійцівський клуб», який з’явився на екранах десять років тому, важко назвати шедевром кінематографа. Але водночас, це фільм, який ми не можемо просто відкинути як випадкове явище. На мою думку «Бійцівський клуб» , попри свою сумнівну вартість в якості твору мистецтва, повністю заслуговує на свій культовий статус. «Бійцівський клуб» належить до того різновиду мистецтва, який ми звикли називати «концептуальним». Як і загалом у концептуальному мистецтві, завдання тут не стільки знайти досконалі виражальні засоби, в яких, давайте визнаймо, фільм залишається типово голлівудським, скільки проілюструвати певну ідею. У випадку «Бійцівського клубу» - це викриття того тихого внутрішнього, навіть наважуся сказати, онтологічного насильства, яке характерне для наших постмодерних пласких егалітарних суспільств.
 
Навіть сьогодні, десять років після першої появи на екранах, цей фільм продовжує ставити нам складні запитання.

Про чудернацькість звичайного і нормальність психозу. Славой Жижек

Слова, що відкривають титри фільму «Звичайна історія», «Уолт Дійсней представляє – фільм Дейвіда Лінча», напевне, найвлучніше підсумовують етичний парадокс, який став  визначальним для кінця століття: співпадіння переступу з нормою. Уолт Дісней, бренд консервативних сімейних цінностей, продюсує Дейвіда Лінча, автора, котрий уособлює переступ, виносячи на денне світло непристойний мороковий світ сексуальних збочень і насильства, що криється під респектабельною поверхнею нашого життя.

Хічкоківські птахи: літаки, опудала, ошаленілі чайки

 

Хічкок запросив нас на справжній бенкет своїми фільмами, але як дійсно гостинний господар для найстійкіших гостей залишив дещо на десерт. В продовження святкування 110-го дня народження майстра пропоную вам перегянути три оригінальні трейлери до трьох хічкоківських шедеврів - "На північ від північного заходу", "Психо" та "Птахів". Чому саме ці три фільми? Та тому, що, як зауважує Славой Жижек, саме ця тріада розвиває хічкоківську тему птахів:

"Всесвіт - це позитивно заряджена порожнеча". Документальний фільм про Славоя Жижека

Дискурс народжується на перехресті тіла та мови. Саме тому важливо бачити того, хто говорить. Читаючи Жижека, тим більше у перекладі, ви ніколи не отримаєте того автентичного відчуття, яке виникає лише через мовлення. Це ще не означає, що ви зрозумієте якось гірше, але обов'язково інакше. Саме тому пропоную вам переглянути документальний фільм про Славоя Жижека канадо-американської режисерки Астри Тейлор. На жаль, тільки англійською.

Упсс, сорі, містер Хічкок... З Днем Народження!

Упсс, а я зовсім забув. Вчора 13 серпня одному з кращих режисерів ХХ століття виповнилося рівно 110 років. Цей милий товстун з обличчям, яке свідчить про меткий розум і  небуденне почуття гумору, завжди був і залишається загадкою для кінотеоретиків, розв'язати яку трохи допоможе есе Славоя Жижека, яке Провід планує опублікувати незабаром. А поки що я не знаю кращого способу відсвяткуати цей ювілей, ніж переглянути старий-добрий Хічкоківський фільм. Ну хоч би й "Головокружіння", або "Птахів", або хто що любить.

А на десерт я приготував список  з 15 фактів, які ви (можливо) не знаєте про Альфреда Хічкока: