Пам’ятаєте анекдот про їжачка, який займався посиленим самонавіюванням? Сівши на пеньок, він почав запевняти себе, що не пукне. Коли ж невідворотне все таки сталося, їжачок кинувся повторювати як мантру: це не я, це не я… Цей дитячий анекдот про елементарне заперечення реальності згадався мені вчора, коли я дивився виступ Віри Ульянченко у штабі діючого президента. Була десь сьома тридцять вечора, до закриття дільниць залишилось менше півгодини, у штабі просто не могли не знати проміжних результатів екзит-полів, навіть якщо до початку виборів у когось із найбільш недружніх з реальністю штабістів все ще залишалися якісь ілюзії. І от, на запитання журналістів, як вона оцінює шанси свого шефа, Віра прорекла: «Ми впевнені, що Віктор Ющенко буде змагатися у другому турі».

 

Як на мене ця ситуація є взірцевою для всієї п’ятилітки Ющенка. Якщо є характеристика, яка найбільш точно схоплює епоху його президентства, то саме таке інфантильне та вперте заперечення базових координат реальності.