Українську гуманітарну науку важко назвати надто прогресивною, однак урбаністика належить чи не найзанедбаніших її сфер. Коли йдеться про осмислення такого феномену як архітектура і, більш загально, міста, ми не тільки не маємо робіт на кшталт «Віденський fin-de-siecle» Карла Шорске чи «Париж, столиця модерності» Дейвіда Гарві, але досить посередніх робіт, які б намагалися описати розвиток урбаністичних середовищ у межах країни, чи окремих міст. Це тим паче дивно, адже українські міста вирізняються значним та інтелектуально інтригуючим різноманіттям – від древніх міст, що зазнали на собі впливу чи не всіх основних культурних та історичних епох, таких як Львів або Київ, до новозаснованих «пролетарських» міст, історія та становлення яких часто обмежується епохою совєтського тоталітаризму.