Хто сьогодні поставить під сумнів той факт, що впродовж останнього десятиліття саме Польща була і залишається найбільш палким прихильником України на європейській арені. Дві країни, яких єднає складна, а часто й крайнє суперечлива історія, знайшли в собі сили переступити через кривди минулого і налагодити рівень діалогу, який інколи порівнювали навіть із франко-німецьким порозумінням п’ятдесятилітньої давнини. Варто відзначити, що таке порозуміння в українсько-польському випадку було, в першу чергу, рішенням еліт. Не зважаючи на те, що в Україні вистачає низових антипольських упереджень (особливо на заході країни), а в Польщі побутової українофобії, саме еліти своєю готовністю до діалогу та спільним бажанням дивитися у майбутнє, а не у минуле зробили таке примирення можливим. Особливо хотілось би відзначити роль у цьому процесі Польщі. Адже, аби справжнє примирення відбулося, поступитися повинна саме сильніша сторона.