Котляревщина 21-го століття

Котляревщина належить до центральних понять українського літературознавства. Традиційно це поняття позначає цілу низку творів переважно малознаних авторів, що були написані у першій половині 19-го століття під впливом "Енеїди" Котляревського, утворивши, таким чином, першу національну традицію у новій українській літературі. Про які ж твори йшлося? Як правило це були більш чи менш вдалі наслідування Котляревського, виконані у бурлескному стилі, інколи в жарні травестії. Писали їх головно непрофесійні письменники, "читачі з пером в руках", як назвав їх, здається, професор Білецький, які у такий поетичний спосіб відгукувались на поточні суспільні чи політичні події. Зокрема кілька таких творів постало у звязку з війною з Наполеоном. Відтак, до головних ознак котляревщини належали: використання домінантних дискурсів та їх пародійної обробки, стьоб, змішування стилів і мов (макаронізми, суржик) низове поширення, суспільна заангажованість. Починаючи з кінця 1820-их років із запровадження в українській літературі нової на той час романтичної естетики котляревщина була піддана, часто імпліцитній, критиці і за якийсь вийшла з ужитку, чи принаймні з літературного мейнстриму. Втім, вона не зникла повністю. Цікаво спостерігати, як зразки такої неокотляревщини творяться ще й у наш час. На днях я надибав у інтернетрях  два типові зразки, на які і хотів звернути увагу читачів Провода. Наостанок зауважу, що на мою думку феномен неокотляревщини був доволі широко розповсюдженим в українській літературі останніх десятиліть. Сюди я б зарахував і так звану "київську альтернативу", і дещо з бу-ба-бу, і Леся Подервянського, і так звану фофудью і т. д. Але це доволі широка тема. Сподіваюсь колись до неї повернутись.

Думал Янукович о народе,
Так же, как козел об огороде.
(грустний расказ от морди ліца главного гєроя)


- Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!
Ше й народ нєблагодарний обклада х...ями,
А я ж так уже стараюсь для цього народу, -
Навіть мову його вивчив, через пень-колоду.
Став від дум тих проклятущих, як Обама чорний,
Бо не знаю, як придумать ше якісь рєхворми.
Шоб піднять пенсійний возраст і не мать мороки, -
Ми пошльом пєнсіонєров на чотири боки,
А якщо живі ще будуть від рєхворм Тігіпка,
Значить нація вкраїнська - ого-го! - ще кріпка!
Ціни збільшить також треба, і піднять податки,
Бо не будем же ми тратить на це власні статки.
- Пусть народ бєрьот лопати, да і валіт в полє, -
Так сказав наш Заратустра - Кровосісь Мікола, -
- Ето вам нє тралі-валі, і нє фіглі-міглі, -
Распустілісь, ніщєброди, - хватіт уже скігліть...
- Хоч важка ти, Мономаха президентська шапка, -
Я шапки люблю з дитинства. - Так і знайте! Крапка!


Дожилася Україна до такого стану,
Що її якісь бандити мають, як путану,
Та я так скажу вам, люди, - що когось і вразить, -
Їжте те, що вибирали, - хай вам повилазить.

Джерело

Канібалгейт

Політика застукали на хаті з повією – в Європі це скандал, а в нас либонь зачухаються в Раді, як з’явиться політик-канібал. Бо зовсім там не рай для натурала, і навіть в геї не усіх беруть, але на них росте чудове сало, там вистачає потенційних блюд. Чому не прокотили педофіли? У чому стратегический просчет? – У депутатів, що дітей любили, не вірить український наш народ, ось в чому річ. Вважають, це естетство, не притаманне хлопцям із села, як льосі відгодованій – кокетство, як куриці – орлячий змах крила. До того же, незручно розмовляти про педофілів – небезпечний бруд, якщо же це робити десь у чаті, іще в прокуратуру заберуть, тому найкраще рішення мовчати. А для скандалу треба – гомін мас (вже не кажу, що дітям треба матір упевнену і не таку, як в нас)

Хтось зрозумів: потрібні канібали, це все-таки буває на селі. А потім пильним оком пошукали, понишпорили трохи… і знайшли. Причому ті, що зовсім їм не треба, злягалися з потрібними, і всі знімали це на відео – о небо! – де повставали в первісній красі. Як відділити козлищ від ягняти? Як висівки відмити від перлин? І як момент на відео відзняти, коли «клієнт» людину їсть один? Бо там є олігархи і міністри, вони рукою жартома махнуть, і вас, причому у прямому смислі, їм на обід без солі подадуть.

Ті самі, що на людях злісно бились, нявчали, як у березні коти, за цим столом гостинним опинились, злюбилися і стали, мов брати. Лунає сміх, приємно пахнуть квіти, і взагалі якась виходить муть: неможна людожера зачепити, бо друзі людожера не здадуть. Політика – будь-ласка, хоч прем’єра, хоч президента, це його війна. Старий, це наша фішка – людожери, з середньовіччя тягнеться вона. А ти не знав? Про це писав Пєлєвін, і ніби це покажуть у кіно, він молодець, але питання – де він? І окулярів не знімав давно, бо розумієш… Звісно, розумію, да, скіфи ми, да азіати ми, нам недостатньо трахнути повію, нам так: чи бути зжертими самім, чи жерти інших, бажано кагалом, це викликає розуміння мас, ми взагалі не любимо скандали, ми бачимо реальність без прикрас, бо нас усі бажають надурити, усі тримають нас за дурачків, підбурюють, і хочуть розділити, і всяких засилають козачків. Диви, прибігли хлопці з прапорами червоними, їх тулять на фасад, а ці от нарядилися хохлами і кажуть їм: засуньте собі в зад! (причому не промовлять «паляниця», хоча в основі, може, і праві), і ще якісь невизначені лиця і тим і тим дають по голові (оці останні точно що продажні), і звісно, тут втручаються менти (оці останні безумовно справжні), і наступає царство красоти.

Нічим, нічим народ наш не пройняти, його давно історія трясе. Ну максимум, Шкляреві відбашляти, носити шарфик, і на цьому все. Ви скажете, підступні депутати їдять буквально поїдом народ, а вам на це: а ваші демократи поводяться, мов не беруть у рот м’ясного взагалі, а що на ділі? Ще як жеруть, але на свій манер. Ніхто не стане гавкати без цілі, як дисиденти при СРСР…

Канібалізм… От був такий Бокасса, так це ж не президент, а просто клад. Звичайно, хтось окремий йшов на м'ясо, але в країні все пішло на лад – і швидка інтеграція в Європу, й поїздка в славнозвісний наш «Артек»; він як політик, мав великий попит, до того ж був він душка і естет. Правитель, що не п’є в народу крові і що народне м'ясо не жере, не викличе народної любові, а може і насильницькі помре. До влади рвуться чи якісь мегери, чи хлопчики, рухливі, наче ртуть. Нехай вже далі будуть людожери, і нас їдять, і їсти нам дають. Ми знаємо, які міністри геї, і педофілів знаємо давно, не треба нам, шановні ваших «-гейтів», ми наших людожерів не здамо!

Джерело