На що він Був Ладен

Вчора, вже прямуючи в сон, я побачив на ФБ цю геніальну імпровізацію Андрія Бондаря: 

Where have you been Laden?

I have been in Abbottabad.

Have you been an abbot in Abbottabad?

No, I was bad in Abbottabad.

So, where are you now?

I'm in Heaven, New Haven, Connecticut. I'm a white little rabbit, well-connected, well-fed and cut.

Оскільки Laden німецькою – магазин, торгова лавка, а Bad означає ванна, а також курорт (щось на зразок нашого «курорт з мінеральними водами», хоча це значення так і залишилось не використаним), то я вирішив підхопити імпровізацію Андрія і зробити свій німецькомовний варіант:

Where have you been Laden?

Ich war in einem Laden, der Abbotabad hiess.

Was verkaufte der Laden? Baeder? 

Nein, er verkaufte Terror. Aber ich konnte nicht mehr. Dann waren diese Nazi Amerikaner gekommen and verlangten ich solle weiter handeln weil sie brauchten diesen verdammten Kramm um an der Macht zu halten. Aber ich konnte nicht mehr.

Was hast du gesagt?

Ich sagte «Nein», ich will in das ewiges Meer.

Und wo bist du jetzt Bin Laden, der Terror verkaufte und nein sagte.

Ich bin im Himmel, in meinem persoenlischen Himmel, in Holliwood. Ich bin jetzt ein Bad, ein schikes Bad aus Marmor in dem Jessica Alba badet:)

А тоді мені захотілося додати до цього багатоголосся ще й український варіант:

Слухай, Бін, і заради того, щоб стати цим маленьким білим кроликом з великими червоними очима, щоб стати цією шикарною ванною з нубійського мармуру, на що ти Був Ладен?

Заради цього я був ладен на все. Я був навіть ладен торгувати терором в цьому проклятому Аллахом Аботабаді. Або та, сказав я, або це взагалі не має жодного сенсу. Ця пекуча пристрасть, ця пекуча суміш з аравійського вітру і афганських гір просто випалила мені серце. Коли я піднімався на взгір’я у Вазірістані і дивився на північ, я не міг позбутися відчуття, що он там, за цими засніженими вершинами вже Мекка. Але кожного разу вона вислизала з мого зору, з моїх засліплених сльозами на вітрі очей. Я витирав їх рукавом свого вбогого муджахединського плаття, але обіцяна Мекка вперто оберталася для мене лише Мукою.

Якщо ти шукав тільки Мекки, Ладен, чому вони так ненавиділи тебе?

Я горів, мене пожирало зсередини полум’я, і саме цього вогню вони не могли мені пробачити. Я гадаю, просто інколи ненависть це така дивна форма любові.

І що ж ти робив увесь цей час?

Довгими пакистанськими вечорами у цій бетонній в’язниці в Аботабаді час тягнувся так повільно як зачумлений караван десь поміж Хоразмом та Аральським морен у туркменській пустелі. «Ну де ж вони? Чому вони не приходять?» - питав я себе, визираючи з-за стіни через колючий дріт. Гей, баді, сказали вони мені колись, гет зе сов’єтс енд ві віл гет ю вепонс. І де ж вони зараз? Невже так важко здогадатись? Укріплене помістя обнесене непроглядними стінами, жодного телефонного та інтернет зв’язку, у будинку майже немає вікон… Невже й справді так важко?

А як тобі зараз Бен Ладен?

Зараз мені добре. Тепла вода з ароматом мирра наповнює мене по вінця і Джесіка хлюпочеться в мені немов дитя. Інколи вона робить необережний рух, і вода переливається з мене через край. У нас зелений газон у Коннектікуті і свіжа угандійська морква, імпортована за fair trade. В мене біле пухнасте хутро і я дивлюся на Джесіку своїми великими червоними очима і не маю сили змусити себе їх закрити.