Початки української комедії. Михайло Возняк

Публікуючи це дослідження Михайла Возняка у 1955-му році у Нью-Йорку, видавці супроводили його таким переднім словом: "Цією книжкою - "Початки української комедії" М. Возняка, - починаємо передруковувати ряд рідкісних книжок, вартість яких без сумніву промовляє за тим, щоб їх зберегти, бодай, для студій. Проте наклад таких книжок буде дуже обмежений. ... Будемо вдячні нашим Шан. Читачам за вислів їхньої думки щодо цих видань. Можливо, що деякі наші видання таки перетривають час скитання, і колись послужать нашим нащадкам у вільній Батьківщині - Україні". Важко сказати чому, але ця коротка передмова мене дуже вразила - чи суворою гідністю, яка вчувається у цих словах "вигнанців із батьківщини", чи їх впертою вірою, що культурні досягнення не зникають так просто і варті будь-яких зусиль задля їх збереження, чи тим, що якось ненавязливо змусила мене відчути себе одним із тих нащадків, віра в пришестя яких спонукала цих, підозрюю, не найбагатших емігрантів, які тільки нещодавно перейшли пекло другої світової та діпі, здійснювати свої видання.  Чи не кожне слово у цій передмові, як і самі обставини видання книжки відомого вченого "обмеженим накладом" далеко за океаном від його і нашої батьківщини, є крайнє промовистими щодо тих ненормальних умов, за яких українській культурі, і літературі зокрема, доводилося не жити, а боротися за своє існування впродовж останніх двох століть. Хотілося б вважати публікацію цієї роботи пана Возняка на Проводі продовженням справи видавців нью-йорського її видання, а заразом і тисяч інших, часто безіменних чи просто незнаних поборників української культури, які допомогли нашим культурним надбанням не загинути і дійти до сучасного читача. Про книжку ж скажу, що вона може стати хорошим вступом до вивчення української літератури 18-го століття, а саме її так званої "книжно-народної" відміни (інтермедій, сатиричних та бурлескних творів, вертепу). Качати тут.