Рагулі рулєс!

Загалом, як помітили наші постійні читачі (сподіваюсь є й такі), Провід не схильний писати про інші блоги (специфіка у нас трохи інша). Але про один блог не написати я просто не можу. Заглянувши сьогодні у Google Analytics, я зі здивуванням помітив серед найбільших трафікогенераторів блог ragu.li. І досі не знаю, як так трапилось, але це дало мені хороший привід заглянути на цей блог (куди я колись вже прольотом заглядав). Що я можу сказати, блог подобається всім (окрім дизайну, але в цьому напевне був свій концепт і спроба відійти від веб-гламуру). Чого варті хоча б заголвок "Элегантность сама от нее без ума" чи комент "вона пройшла тяжолий путь від сперматозоїда до півіци". Особисто мені блог своїй стилем нагадав легендарний для когось самвидав.нет, про який я вже писав, а його стьобний суржик - стиль Леся Подерв'янського та альтернативної культури часів застою (той же Подя, Діброва, Жолдак, Брати Гадюкіни, чимось також Бу-ба-бу, особливо Ірванець і т.д.), який свого часу охрестили "їлосалохухізмом". Шкода, що цей стиль останнім часом вивітрився з україномовного сегменту мережі. Хто хоче відчути його на смак, не можу не порадити Антологію самвидаву за 2000-2004 роки. Шо називається жива культура "in its becoming". То ж, заходьте на Рагулі і надихайтесь.