Книжки також мають свої дні народження, і деякі з них справді варті того, щоб ці дні народження святкувати. Так днями виповнилося 110 років від першої публікації «Тлумачення сновидінь» Зигмунда Фройда. Хоча перша публікація цієї книги датована 1900-им роком, насправді книжка з’явилася у листопаді 1899-го. Щодо плутанини з датою існують дві теорії. Перша з них стверджує, що 1900-ий виник через небажання видавця датувати книжку роком, що вже закінчувався, адже таким чином він мав менше шансів розпродати тираж. Друга, і та, в правдивість якої я більш схильний вірити, пояснює цю дату месіанською вірою самого Фройда у надважливість його психоаналітичного вчення, що спонукало його зіставити дату першого видання «Тлумачення сновидінь» з початком нового (у мріях Фройда – психоаналітичного) століття. Як би там не було, з нагоди такого важливого ювілею у мене виникла ідея спростувати три надзвичайно поширені помилкові судження про психоаналіз.
Судження перше. Як речник пансексуалізму, Фройд цілковито звів людину до царини тваринного, а людську культуру – до своєрідного сну про сексуальні бажання.
Ви, напевне, не раз зустрічали такі твердження. Як правило такі псевдотеорії постають у двох іпостасях – своєрідного «психоаналізу для бідних», де все зводиться, зі святим ентузіазмом простака, до Едипового комплексу, та відвертого обскурантизму, який заперечує психоаналіз з моральною метою захисту «людського в людині». Власне пансексуалізм Фройда спростувати набагато легше, аніж видається. Якби людина була лише твариною, психоаналіз був би не лише непотрібним, але й неможливим. Саме унікальний статус людини як «тварини, що говорить» робить можливим те тлумачення, яке й стоїть у назві першої і, напевне, головної книги Фройда та й усієї психоаналітичної теорії.
Судження друге. Психоаналіз – це така собі розвага для «upper middle class», цікавий спосіб згаяти кілька годин на тиждень для розніжених достатком людей заходу.
На таке бачення психоаналізу ви натрапите не лише у голлівудських фільмах, але й у багатьох книжках, які претендують на науковість. Якщо чесно, мені важко знайти більш неадекватне уявлення про психоаналіз. Хоча за понад сто років з часу публікації «Тлумачення сновидінь», напевне, бували випадки, коли аналіз проходили швидше як хобі, а не як спосіб дати раду своїй проблемі, загалом психоаналіз існує тому, що існують неврози та інші серйозні психічні розлади, які загрожують не лише комфорту, але й самому життю людини. Відтак до психоаналізу можна прикласти відому пораду початкуючому письменникові: «якщо ви можете не писати, не пишіть» - якщо ви можете не проходити аналіз, не проходьте!
Судження третє. Психоаналіз, можливо, і був придатним для буржуазного ХІХ століття, однак він виглядає страшенно старомодним, якщо не безнадійно застарілим у наш час.
Таке судження виникає як наслідок цілковитої глухоти до того, що говорить психоаналіз, в першу чергу устами своїх найбільш прозірливих речників – Фройда та Лакана. Психоаналіз – це не є ще одна «історія, яку ми собі розповідаємо», як люблять сьогодні жартувати інтелектуали. Це навіть не «історія, яку розповідає нам влада», як хотів вірити «історик сексуальності» Фуко. Як дискурс реального, психоаналіз намагається схопити та описати найсуттєвіше у людині, те, що не змінюється від століття до століття і від епохи до епохи – а саме її скінченність як біологічної істоти, і те, як ця скінченність транслюється у полі культури та дискурсі кожного окремого суб'єкта. А це, погодьтеся, далеке від того, щоб стати застарілим навіть у наш з вами час.
На останок залишається хіба пожалкувати, що і через 110 років книжка Фройда так і залишається невиданою в перекладі українською. Перефразовуючи неперевершену Соломію Павличко можна сказати, що українські "сто років без Фройда" тривають...
Опублікувати в Твіттері
Коментарі
ще одним розповсюдженим хибним, а може й ні, судженням, про психоаналіз є погляд "класичних" психологів (також психіатрів, психотерапевтів та деяких просто психів), що психоаналіз не є наукою, бо не використовує наукових методів. Мовляв, неможливо експерементально перевірити та підтвердити основні категорії та принципи психоаналітичної теорії. Називаючи сукупність психоаналітичних знань будь-чим, починаючи від звичайного літературного твору та зікінчуючи метафізикою та чорною магією )))
Додати новий коментар