Як збудувати всесвіт що не розлетиться на шматки через два дні
Проблема тоталітарного батьківства Одинадцятий жижекіанський урок
Не второпають Ален Бадью переглядає Південний Парк
Вдруге на ті самі граблі Про українські переклади Жижека
Голокост: ігнорована реальність Тімоті Снайдер
Ще одна визначна постать інтелектуальної думки ХХ століття завершила свій шлях. Можна сказати, що зі смертю Леві-Строса 30 жовтня цього року завершилося довге ХХ століття в історії європейської думки. Коли 1984 року помер Фуко, його смерть можна було сприйняти за передчасну випадковість, коли 2004-го пішов з життя Дерріда ця звістка не могла не вразити людей, звиклих до певних інтелектуальних стовпів, на чию присутність просто не можеш не розраховувати, коли ж 2007-го відійшов володар симулякрів Бодріяр – ця череда набрала тривожного характеру закономірності. На наших очах велика епоха думки, де, як і часто до цього, цілком і повністю панували вихідці з Франції, доходила кінця. І от тепер Леві-Строс, ця сумна крапка. Після нього просто вже не залишилося великих…
Нам надзвичайно прикро було дізнатись
про смерть Клода Леві-Строса,
чий вплив був визначальним
для генези та перших етапів розвитку
вчення Лакана.
Ми схиляємось в повазі
в пам’ять про цього великого чоловіка.
І зовсім не пустослівно буде сказано,
що його твори залишаться живими -
можливо не для етнологів,
бо це плем’я, яке пожирає свої тотеми,
але точно для психоаналітиків,
принаймні для нас.
Я хочу тут згадати ім’я Романа Якобсона,
для якого Леві-Строс та Лакан були учнями та друзями,
і перед ким ми всі залишаємось в боргу.
Тут потрібен четвертий:
Сосюр? Дюмезіль? Бурбакі? Фуко Слів і речей,
хто був їхнім філософом, їхньою совою Мінерви?
або Меларме, хто знає?
За своєю звичкою, Леві-Строс пішов від нас,
гордим і меланхолійним генієм структуралізму.
Він багато боровся щоб бути визнаним,
щоб просвердлити простір та збудувати будинок,
в якому ми все ще мешкаємо.
Нікого схожого на нього вже не буде.
Опублікувати в Твіттері
Коментарі
Додати новий коментар