Ціна свободи

«Найгірший ворог свободи – це задоволений раб», - говорить Славой Жижек. Однак, чи все у випадку раба, який любить свої кайдани, є таким однозначним? Виявляється, свобода не завжди є основою щастя. Широко відомим є результат дослідження, яке намагалося порівняти «шанси на щастя» людей, які дотримуються ліберальних поглядів, з шансами людей, що притримуються поглядів консервативних. Виявилося, що консерватори не лише менш схильні до розлучень, депресій та самогубств, але й загалом дивляться на світ більш оптимістично і почувають себе щасливішими.

Свобода не лише робить нас більш залежними від прозаку, але безпосередньо зменшує наші шанси на виживання. Так, згідно із нещодавно оприлюдненими даними, відсоток передчасних смертей серед людей від 15 до 64 років, що стали наслідком їхнього (неправильного) вибору, збільшився до 55% у 2000. У 1900 році частка «смертей за вибором» становила всього 5%, що свідчить про значно більшу визначеність та регульованість святу сто років тому.Чи означають такі дані, однак, що лібералізм як система є нежиттєздатним і різноманітні критики західного лібералізму від російських «суверенних демократів» до китайських «комуністів» мають рацію?

Якщо придивитися до цих даних пильніше, то ми помітимо, що вони значно більше стосуються життя окремої людини, аніж людства в цілому. Те, що у 1900 році людина мала менше шансів померти через власний неправильний вибір, ще не означає, що вона мала шанс прожити довше. Радше навпаки. У ліберальних країнах Заходу середня тривалість життя за останні сто років відчутно зросла. І хоча кожна окрема людина має сьогодні набагато більші шанси померти через власну дурість, середньостатистичний житель заможної західної країни загалом може очікувати прожити значно довше, ніж аналогічна людина у 1900 році. А це означає, що хоча консерватизм може виявитися більш безпечною стратегією для індивідуального життя окремої людини, у середньо та довго терміновій перспективі він призводить до занепаду та стагнації, які мають негативний вплив на шанси виживання людства загалом. Що стосується держав та суспільств, для яких індивідуальне існування має доволі абстрактне значення, консервативна позиція видається тим паче недалекоглядною. Зекономивши на ризику сьогодні, вони виявляться нездатними протистояти небезпекам майбутнього.