Як збудувати всесвіт що не розлетиться на шматки через два дні
Проблема тоталітарного батьківства Одинадцятий жижекіанський урок
Не второпають Ален Бадью переглядає Південний Парк
Вдруге на ті самі граблі Про українські переклади Жижека
Голокост: ігнорована реальність Тімоті Снайдер
Скажу чесно, я вже давно хотів поїхати у Чорнобиль. Коли така нагода врешті з'явилася, спокуса виявилася надто сильною. Що з того вийшло, читайте далі.
Чорнобиль починається там, де зазнає поразки наша уява. КПП Дитятки, головний перепускний пункт до Зони Відчуження, видається абсолютно випадковим - довільною точкою на мапі, зрозуміти яку наш мозок просто відмовляється.
На в'їзд до Чорнобиля - типова совєтська стелла. Як не дивно, вона українською. Більшість вивісок та інших знаків у Прип'яті за якихось 30 км - російською. Думаю, це ще одне нагадування про модернізацію в умовах колоніалізму, яка закінчилася так катастрофічно. Саме місто нагадує будь-який український райцентр, правда відчувається якась напруга і кидається в очі майже повна відсутність людей на вулицях. На сьогодні в Чорнобилі проживає близько 3000 людей, які опікуються інфраструктурою Зони, зокрема і "туристами" на зразок нас.
Оскільки у місті заборонено чіпати грунт, усі комунікації тягнуться над землею, що робить місто трохи схожим на космічну станцію з фантастичних фільмів.
Пам'ятник ліквідаторам у Чорнобилі - соцреалізм без тоталітарної величі.
На відміну від Чорнобиля, який має за собою багатовікову історію, місто Прип'ять було збудоване лише у 1970 році. Сьогодні це напевне найбільше місто-привид у світі.
Палац культури "Енергетик" на центральній площі Прип'яті. Архітектура, яка, здається, була створена для занепаду.
Сьогодні його населяють тільки такі ось графіті-привиди
Зразок пізньосовєтського агітаційного мистецтва у парку Прип'яті
Чортове колесо у парку, яке мало запрацювати 1 травня 1986 року. Як зауважив наш гід, існує легенда, що дехто ще встиг покататися на ньому зранку 27 квітня.
"Машинки", об'єкт мого дитячого пожадання у 80-их, виглядають не менш депресивно, ніж сорокарічні алкоголіки на зруйнованому дитячому майданчику.
У палаці культури. Щось схоже робиться і у головах деяких наших співвітчизників.
Стоячи за якихось 200 метрів від 4-го реактора я не відчував нічого особливого. Фон - близько 800 мілірентген на годину.
Опублікувати в Твіттері
Коментарі
2 March 2009
1 рік 8 тижнів
скажу чесно, там немає особливо на що дивитися. в основному природа, яка нічим не відрізняється від природи за межами Зони. Сама Припять також доволі нудна, я вже не згадую про дуже забруднені участки, куди справді не варто потикатися, тим більше, що дивитися там нічого
Додати новий коментар