Не до жартів. Фройд, Лакан, Жижек

Фройда, Лакана та Жижека, цю психоаналітичну святу трійцю, поєднує між собою не лише інтелектуальна тяглість ідей. Інколи складається враження, що усі три мислителі мали також спільне почуття гумору. Жарти та анекдоти, які вони розповідають, часто слідують ті й же викривленній та парадоксальній логіці, на якій базуються самі їхні теорії.

Ось Фройд розповідає старий галицький анекдот, який прикликаний засвідчити унікальність людини у тваринному світі:

Два старих єврея розмовляють між собою. «Навіщо, - каже одни із них, - ти говориш, що їдеш до Кракова, щоб я подумав, що ти їдеш до Варшави, якщо ти й справді їдеш до Кракова».

«Будь-яка тварина може брехати, - коментує цей анекдот Жижек. – Однак лише людина може брехати за допомогою самої правди».

А ось Лакан, про долю непрозорого для самого себе суб’єкта:

«Ваші нав’язливі ревниві думки патологічні, навіть якщо ваша дружина вам справді зраджує»

І нарешті Жижек, немов ілюструючи, як місце/контекст мовленого підриває сенс зказаного:

Молодий американець поїхав у Румунію, яка щойно звільнилася від режиму Чаушеску. Пробувши там кілька днів і побачивши демократичний ентузіазм молодої країни, він телефонує своїй дівчині і каже: «Люди тут дуже бідні, але чесні і свято віддані ідеалам демократії». Не встиг він покласти трубку, як у кімнаті задзвенів телефон. «Доброго вечора, - почув він голос. – Я представник румунської таємної поліції, якого преставили прослуховувати ваші телефонні розмови. Хочу щиро подякувати вам за ті теплі слова, які ви щойно сказали на адресу нашої країни».

Якщо продвожити цю логіку до нашої суспільної реальності, то наш український  постпомаранчевий жарт напевне мав би звучати так:

«Пане президенте, ваша ревнивість і нав’язливі намагання ось уже котрий рік повалити свій власний уряд патологічні, навіть якщо Юлія Тимошенко і справді має намір стати президентом”.

Дісно, тут вже якось не до жартів...