Агов, тут хтось є?

Це була безперечно подія планетарного масштабу. 500 мільйонів глядачів по всьому світу спостерігали за її перебігом по телевізору, що на той час було майже немислимою аудиторією, а американський астронавт, з подачі копірайтерів, як підказує Двокрапка, описав її як «маленький крок для однієї людини, але величезний стрибок для всього людства".

Рівно 40 років тому 20 липня 1969 року команда американських астронавтів на чолі з Нілом Армстронгом здійснила перший політ на місяць. Хоча цей акт підкорення древнього світила, який тисячі років слугував основою людського відліку часу, був наслідком цілком земного протистояння двох тодішніх супердержав, він став заразом символом колективного досягнення людства і причиною нового сцієнтистського оптимізму. Після такого епохального звершення, про яке люди минулих віків могли тільки мріяти, будь-які проблеми вже не видавалися нерозв’язними. Здавалося, позитивістська віра в прогрес, що зазнала болючого удару в горнилі Другої світової війни, знову запанує по всій планеті.

Але не так сталося, як гадалося. Чотири десятиліття після першої польоту, сама доцільність такого космічного вагабундства стоїть під великим питання. Після приходу у Білий дім нова американська адміністрація зажадала незалежної оцінки діяльності та подальших планів НАСА і попросила агенцію переглянути свої проекти на предмет можливості урізати кошторис. Причина банальна – брак коштів, однак за цією явною причиною криється інша і більш фундаментальна – відсутність чіткого розуміння завдань та загальної мети космічної програми. Думаю, такі сумніви та гадано прагматичні спроби по-діловому збалансувати видатки та прибутки вкотре підтверджують заяви про відносний занепад США як світової супердержави, про який було так багато мови від початку 2000-их. Нездатність американського уряду мислити космічні програми як інвестицію у майбутнє без дрібнобуржуазної турботи про зиск свідчать також про корозію універсальности у світі, який дедалі більше гетерогенізується та погрузає у своїх маленьких містечкових інтересах. Не бачачи далі власного носа, такі країнки та країночки навряд чи здобудуться на те, щоб підняти голову догори і уздріти там велике космічне тіло. От вам і кінець метанаративів! І все ж - вітаю!