
За останні сто років, ще від часу ранніх модерністів, тільки лінивий не проголошував смерть мистецтва. І все ж воно вперто продовжує існувати, і, можна сміливо припустити, як інституція існуватиме ще досить довго. Однак те, що ми вважаємо мистецтвом, безумовно зазнало за це період значних змін і зазнаватиме їх надалі. То ж які критерії ми повинні сьогодні висунути до мистецтва, аби відрізнити його справжні зразки від кітчу на зразок імбіцильних «кольорових кружечків» Деміана Хірста? Безперечно, це складне, і, можливо, непідйомне завдання, однак роботи Марка Ломбарді допоможуть нам рушити в правильному напрямку.
Якщо існує митець, дух творчості якого найближче відповідає епосі нових медій, то це, безперечно, американських концептуаліст Марк Ломбарді. З його наголосом на інформації, зв’язках і мережах – він є ідеальним митцем Твіттер-культури. Якщо мірилом справжньої авангардності вважати здатність певного митця розширювати самі межі мистецтва як інституції, а заразом стирати відмінність між естетичним і соціальним, то графіка Ломбарді є досконалим зразком сучасного авангардизму. Заразом їй вдається уникнути всіх чи не основних бичів мейнстрімного сучасного мистецтва: романтичного пастішу, іронічного формалізму та гадано сирої матеріальності.
Графіка Марка Ломбарді виросла з його розслідувань різноманітних афер та темних оборудок, що пов’язували в один заплутаний клубок американську правлячу еліту, великі корпорації, картелі наркоторгівців, контрабандистів зброєю та мафію. Ще в 70-ті роки Ломбарді був залучений до приготування нашумілої свого часу виставки, присвяченій закулісним іграм навколо Вотергейтського скандалу. Виставка пройшла, але зацікавлення різноманітними тіньовими схемами та злочинними змовами залишилось. Працюючи в подальші роки в численних музеях та галереях Ломбарді з часом розвинув у собі здібності справжнього детектива. Визбируючи по крихтах інформацію про темні справи сильних світу цього, він інстинктивно почав записувати її у вигляді простих діаграм, аби краще тримати на оці загальну картину. Так народився новий підвид графічного мистецтва, який Ломбарді назвав «наративними структурами». Одна з найвідоміших носить назву «Дж. У. Буш, Харкен Енерджі та Джексон Стівенс, бл. 1979-90», і розповідає про таємні зв’язки та злочинні змови з метою збагачення між колишнім агентом ЦРУ Джеймсом Батом та сім’ями Буш і бін Ладен, які наживалися на нечистих оборудках в Техасі і по всьому світі. Не дивно, що після подій 11 вересня ця робота викликала особливий інтерес.
Помер Марк Ломбарді 2000-го року, нібито скоївши самогубство, однак зважаючи на природу його зацікавлень, таке самогубство могло за виграшки бути «вимушеним»



Коментарі
Додати новий коментар